“Для будь-кого в ЗСУ ця війна – свята справа”. Історія металурга з Дніпра, який став командиром і боронить Донеччину
Ігор Чернятевич з Дніпра все життя присвятив металургійній справі. Після повномасштабного вторгнення мобілізувався до лав Збройних сил України. Вже 1 березня приєднався до 93 бригади “Холодний Яр”.
Нині чоловік — командир роти вогневої підтримки. Про свій позивний “Щогла”, про те, як пішов на війну та як вдається боронити Бахмут — Ігор розповів у інтерв`ю Суспільному.
“Я запорізький козак, посвячений, це моє козацьке ім’я. Щогла – це “мачта” російською, корабельна щогла. Думаю, зрозуміло”, — каже військовий.
22 роки він пропрацював на Криворіжсталі, а до війни — у Метінвесті. Займався будівництвом нових об’єктів: на Азовсталі, на Ілліча, в Кам’янському, на Запоріжсталі.
“28 лютого мене викликали до військкомату, 1 березня я вже був у бригаді. Раніше не воював. Якщо ти не був на війні, мабуть, будь-який перший обстріл – бойове хрещення, завжди дивує, бо це стресова ситуація. Хто зможе це перебороти, засвоїти, той, мабуть, і буде воювати. Я вважаю, мені це вдалося”, — говорить Ігор.
За його словами, вже вдруге заходять на Бахмут.
“Перший раз ми зайшли сюди у серпні. Три місяці до кінця жовтня стояли на позиціях – обороняли на околицях міста. Потім нас відвели на короткострокове поповнення. Провели навчання та повернулися знову до Бахмуту. Ось вже місяць тут. На інших позиціях, але також не пускаємо підступних ворогів до міста”, — розповідає командир роти.
Він додає: рота вогневої підтримки – це так звана важка піхота. Тож підтримують мотопіхотні роти важким озброєнням: однокаліберними кулеметами, протитанковими керованими ракетами, гранатометами. Зараз використовують будь-яку мить для навчання поповнення, проводять навчальні стрільби з протитанкових керованих ракет.
“Я думаю, для будь-кого в ЗСУ ця війна – свята справа. Вигнати підступних ворогів з нашої рідної землі, захистити своїх рідних, родини, а після перемоги повернутися та відбудовувати все, що ці падлюки накоїли. Справ буде дуже багацько. Всі будуть залучені”, — каже військовий.
Ігор не приховує: часом буває тяжко на душі, але розуміє, що як командир має бути вмотивованим і стимулювати своїм прикладом бійців.
“Козацька звитяга, настрій. Ми маємо бути такими. Як казали наші діди, наше діло праве – ворог буде розбитий. Перемога буде за нами!” — впевнений він.
