Колекція Новомосковського краєзнавчого музею поповнились древніми експонатами

Про це розповів у Facebook директор Новомосковського історико-краєзнавчого музею ім. П. Калнишевського Костянтин Мешко:

Досить цікавий та вчасний дарунок Новомосковському музею зробив Олександр Старік, завідуючий відділом археології Дніпропетровського Національног музею ім. Д. Яворницького. Це пічні кахлі кінця 18 століття, знайдені під час розкопок на місці першого Новомосковська, що колись будувався російським урядом в гирлі річки Кільчені. Знахідки подібних кахлів у нашій місцевості вкрай рідкісні, у свій час подібний розписаний кахель вартував дуже дорого. У колекції ДНІМ зараз зберігаються фрагменти кахлю з тих же розкопок створені взагалі у східних мотивах, які були в моді д.п. 18 століття. Видно, що імперія не шкодувала коштів на будівництво великих міст на колишніх землях запорозького козацтва.

Трохи інформації з історії першого Новомосковська, яка ще раз доводить, що наша сьогоднішня назва прото притягнута сюди імперськими забаганками:

У 1776 році Азовський губернатор Василь Чертков за наказом князя Григорія Потьомкіна, особисто об’їжджає береги нижньої течії Самари у пошуках місцевості де розпочнеться будівництво великого міста Катеринослава. Місце було обрано при впадінні річки Кільчень у Самару (зараз це околиця м. Підгороднє – Самарівка). У наступному році був затверджений проект майбутнього міста Катеринослава, розпочалось будівництво та його заселення, зводились адміністративні та житлові будівлі, храми. У 1782 році у місті налічувалось 2194 людини, в переважній більшості це були вивезені із Криму греки та вірмени. Було зведено 4 церкви: російська, грецька, вірменська та католицька. Також була збудована школа та губернське училище.

Але вже скоро стало зрозуміло, що ця місцевість є не придатною для будівництва міста. Це була низовина, яка часто підтоплювалась весняними паводками. У тому ж 1782 році головний катеринославський лікар Шенфогель засвідчив: «по низменному своему положенню вся эта местность вредна для здоровья людей, неудобна и гибельна для экономически-хозяйственного благосостояния обывателей». Вже з того часу будівництво міста призупинилось і серед населення поповзли чутки про його перенесення. І дійсно у 1786 році за наказом того ж князя Г. Потьомкіна місто Катеринослав було перенесено на правий берег Дніпра у старовинну козацьку слободу Половицю. Сьогодні нам добре відоме це місто під назвою Дніпро.

Але виникло питання, що ж робити з першим Катеринославом, який вже був заселений. І питання вирішили – заснувати на місці першого Катеринослава нове місто Катеринославського намісництва – Новомосковськ. Та все ж, місцевість де зводилось місто, була настільки непридатною для життя, що з кожним роком місто знелюднювалось, і скоро взагалі стало покинутим. На прохання генерал-губернатора Катеринославського та Таврійського графа П. Зубова, імператриця Катерина ІІ 26 вересня 1794 року видає указ: «Граф Платон Александрович! По уважению причин, от вас предоставленных, дозволяем вам учинить перевод двух уездных городов Екатеринославского Наместничества Новомосковска и Алексополя, первого в местечко Новоселицу, а последнего в Царицанку с оставлением прежних сих городов названий, и потребную на переселение и устроение Присутственных мест сумму 2. 640 рублей заимствовать из тамошних доходов»

Тобто, фактично, щоб не втратити помпезну назву “Новомосковськ”, російський уряд вирішив зберегти її і нав’язав сусідньому вже давно існуючому козацькому містечку Новоселиці – Самарчику – Самарі. І є підтверджений джерелами факт – нова назва дуже довго приживалась. Місцеве населення, аж до початку ХХ століття, ще використовувало в побуті старі назви міста, ті, які місту дали його засновники.

А ми дякуємо археологам за цей символічний сьогодні дарунок.