Доля обирає для кожного з нас свої випробування, але дає шанси й можливості повернути життя на краще

В практиці Новомосковського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за його декілька десятиліть роботи набереться дуже багато клієнтських історій, достойних бути описаними в літературних творах та висвітленими в телевізійних шоу.

Сьогодні ж маємо нагоду розповісти про позитивний досвід роботи з однією з наших підопічних, мешканкою Новомосковська – Катериною. Саме доля цієї Катерини доводить, що наполегливість, небайдужість, командна співпраця може допомогти людині, що колись опинилась «за бортом» сіспільства, повернутись до повноцінного життя і соціуму.

Декілька років тому багатодітна родина Катерини залишилась без матері. Старша сестра - Катя і троє її братиків, завдяки все тій же командній роботі, швидко були влаштовані до дитячого будинку сімейного типу. Вже тоді з Катею, котру виховували у великій родині, працював психолог Центру Марина Пащенко.

Двоє з дітей з цієї родини ще досі виховуються в ДБСТ до повноліття. А вже доросла за віком Катерина завдяки піклуванню і згуртованим діям соціальних служб та міської влади знов не була залишена напризволяще й отримала кімнату в гуртожитку.

Але не дивлячись на свої 18 років, вона все ще залишалась дитиною, що потребує материнської науки та наставництва, власного прикладу, мудрого слова, теплоти і ласки. На жаль, всього цього Катерина не мала і їй довелось самій дорослішати й влаштовуватись в сучасному суспільстві.

Тому, коли ми зустрілись із Катею в 2019 році завдяки небайдужості матері-виховательки Ніни Іванівни Лискіної, побачили молоду матір з маленькою дитиною на руках і купою негараздів. У неї на той час уже сформувались свої уявлення про життя і вміння виживати, поведінка й цінності – така собі життєва філософія.

Саме в цей період наша Катерина була дуже близькою до Катерини Шевченкової. Здавалось, один крок – і невідомо, що станеться з цією дівчиною, що чимось скидалась на вовченя. Мовчазна, апатична, відразлива, байдужа, - вона всією своєю суттю відкидала усталені соціальні норми.

«Витягували» з тих негараздів Катю гуртом. Центр почав надавати гуманітарну допомогу на постійній основі – як завезення до її кімнати холодильника, так і надання речей та продуктів харчування. Восени виникла нагальна потреба у влаштуванні Катерини до лікарні, а взимку вона разом з донькою була влаштована до реабілітаційного центру «Рукавичка».

Фахівці Центру, за час супроводження цієї родини, налагодили співпрацю з багатьма інституціями, щоб крок за кроком повертати Катерину у нормальне життєве русло. Це й місцеві медики, представники комунальних служб, державних установ та благодійники.

Потрібно було вирішувати питання чималих комунальних боргів, правовідносини щодо оренди кімнати, реєстрації дитини, переоформлення державної допомоги як одинокій матері, юридичні питання. Також кімната, де мешкала Катерина, потребувала ремонту.

Та головне – молодій жінці необхідно було довести, що існує альтернатива сьогоденню й тому соціальному середовищу, яке оточувало її. Тому ЦСССДМ звернувся за допомогою до громадської організації «Незалежність», з якою у Центра склались добрі партнерські стосунки. Представники організації приютили та надали допомогу нашій підопічній з донькою у центрі «Матері та дитини» на період, доки вирішувались проблеми родини. Адже до інших турбот додалась новина про те, що Катерина чекає на другу дитину...

Сьогодні вона – щаслива мама двох здорових дівчаток, докладає зусилля для створення домашнього затишку, комфорту, належних умов для зростання дітей. Попри це, Катерина ще потребує уваги та підтримки Центру. Та вже наявні зміни в світогляді цієї людини доводять, що ефективна та якісна соціальна робота має високі результати за умови командної співпраці.

Фахівець із соціальної роботи

Довженко Т.В.