У Новомосковську вшанували пам’ять загиблого героя АТО Микити Ярового

Сьогодні, 4 лютого 2020 року, у Новомосковську, на території колегіуму № 11, біля меморіальної дошки, відбувся мітинг на честь вшанування загиблого воїна Ярового Микити Олександровича, який віддав своє життя за незалежність та територіальну цілісність нашої держави.

Вшанувати пам’ять полеглого бійця прийшли: представники міської влади, громадськість міста, рідні та друзі загиблого героя, учні та педагоги колегіуму № 11, адже Микита був випускником саме цього колегіуму.

Микита народився 2 лютого 1995 року в селищі Меліоративне Новомосковського району. Хлопець гарно навчався в школі, співав та грав на гітарі, брав активну участь у шкільних заходах. Пізніше закінчив Новомосковський Колегіум №11. Будучи в 9 класі він вже тоді вирішив стати військовим. Продовжив своє навчання у Запорізькому військовому ліцеї з посиленою військовою підготовкою. Після закінчення вступив до Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив в лютому 2016 за прискореним курсом.

У квітні 2016-го хлопець вирушив на фронт, де був призначений командиром 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Наймолодший командир роти 54 ОМБр Микита Яровой ніс службу на одній з найнебезпечніших ділянок фронту, «Світлодарській дузі», в районі між смт Луганське та окупованим містом Дебальцеве. Командував взводно – опорним пунктом (ВОП) на передовій лінії оборони.

18 грудня 2016 року близько 6-ї години ранку противником було нанесено вогневе враження по позиціях взводних опорних пунктів 1-го механізованого батальйону 54 ОМБр. Близько 9:00 противник здійснив спробу прориву з боку лісу у фланг 2-ї механізованої роти. Було прийнято рішення про здійснення контратаки, для виконання бойового завдання відібрано групу добровольців. Завданням групи було заволодіти позиціями переднього краю противника з метою відсіку можливості відходу ворожої групи та недопущення виходу резервів противника на допомогу своїм підрозділам. Близько 10:15 маневрена група 3-ї механізованої роти, у складі до механізованого взводу, на чолі якої був командир роти Микита Яровой, здійснила вихід через позиції 1-ї механізованої роти, прикриваючись лісосмугою, та увійшла у фланг противнику. За годину група вийшла на визначений рубіж, де намагалася закріпитися і утримувати зайняті позиції, але була обстріляна незаконними збройними формуваннями з трьох сторін зі стрілецької зброї та артилерії. Під час щільного обстрілу лейтенанта Ярового було смертельно поранено кулею ворожого снайпера. Разом з Микитою загинули солдати Андрій Байбуз, Дмитро Клименко, Василь Панасенко, Роман Радівілов, Андрій Широков, молодші сержанти Володимир Андрешків, Сергій Степаненко.

Указом Президента від 30 грудня 2016 року за виняткову мужність та героїзм виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України за військову вірність присязі, лейтенанту Микиті Яровому посмертно присвоєно звання Герой України, з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Своїми спогадами про Микиту Ярового з присутніми на мітингу поділилась класний керівник хлопця – Краснікова Ольга Василівна, яка зазначила, що хлопець був не аби яким талановитим, завжди долучався до участі у всіх шкільних заходах, грав на гітарі, співав та писав вірші.

Не могла в цей день стримати сліз і рідна мати загиблого хлопця Людмила Ярова. Підтримати жінку, обійняти та сказати теплі слова на честь її сина прийшла і голова ГО «Родина героя» Людмила Голополосова.