Свято-Миколаївський Пустинний чоловічий монастир з Новомосковщини у 10-ці кращих туристичних місць області
В рамках проекту «Туристичні магніти Дніпропетровщини» Губернатор Дніпропетровської області О.В.Бондаренко відвідав Свято-Миколаївський Пустинний Самарський чоловічий монастир, що на Новомосковщині.
Основна ідея проекту «Туристичні магніти Дніпропетровщини», який ініціював очільник області Олександр Бондаренко, – відшукати найцікавіші місця регіону та популяризувати внутрішній туризм. Проект втілюватиметься упродовж 2020-2021 років.
«На жаль, часто Дніпропетровщину сприймають, виключно, як промисловий регіон. Тоді, як в області є чимало цікавих, але маловідомих куточків. Аби популяризувати туристичний потенціал нашого краю, втілюємо проект «Туристичні магніти Дніпропетровщини». Усі райони області надсилали інформацію про свої «перлинки» на конкурс. Основними критеріями відбору стали транспортна доступність та наявність мінімальної інфраструктури для туристів. Нині було відібрано переможців.» — розповів губернатор Олександр Бондаренко при зустрічі з Владикою Метрополітом Ірінеєм та настоятелем Свято-Миколаївського Пустинного Самарського чоловічого монастиря архімандритом Досифеем.
Загалом визначено 10 «переможців» проекту «Туристичні магніти Дніпропетровщини», серед них є Свято-Миколаївський Пустинний Самарський чоловічий монастир, який розташовано неподалік неподалік Новомосковська.
За результатами проекту планується створення туристичної карти, де розмістять інформацію про найцікавіші «туристичні магніти» області.
Примітка: Свято-Миколаївський Пустинний Самарський чоловічий монастир розташований недалеко від Новомосковська в листяному лісі на острові, який утворюють річки Стара і Нова Самара .
Час заснування монастиря точно не може сказати ніхто. За одними даними, монастир був заснований в 1602 році насельником козацького Києво-Межигірського монастиря ієромонахом Паїсиєм. По інших – в 1672-1688 рр. Проте в грамоті польсько-литовського короля Стефана Баторія у 1576 році згадується «місто Самарь з монастирем і перевозом». Таким чином, є підстава вважати, що монастир існував і раніше.
Монастир був найголовнішою святинею запорожців, знаходився в залежності від Запорізької Січі, і вважався оборонним.
У 1736 році під час турецької війни монастир був укріплений ретраншементами. З 1791 року монастир, як найближчий до Катеринослава, призначений місцеперебуванням архієреїв (заміським архієрейським будинком). Обитель виявилася надійним форпостом запорожців в російський-турецьких війнах 1735-1739 і 1768-1774 рр. Під час останньої з них монастир поселив безліч полонених татар і турок. З ними обходилися так добре, що багато хто з них прийняв в обителі хрещення, а деякі, після закінчення війни, і чернецтво.
Головні святині – Ахтирськая ікона Божієй Матері, іменована “Самарською” і ікона св. Миколи Чудотворця. Храми: Миколаївський з притворами св. Киріка і Іуліти.
За часів радянської влади в ньому відкрили будинок пристарілих, потім інтернат для розумово відсталих. У 1993 році відроджений прихід в будівлях монастиря, через два роки – знов відкритий як жіночий монастир.
12 березня 1998 Священний Синод Української Православної Церкви на підставі доповіді Ірінея, Архієпископа Дніпропетровського і Павлоградського, перетворив Свято-миколаївський пустинний жіночій монастир Свято-миколаївського приходу в чоловічий Свято-миколаївський пустинний монастир і затвердив намісником ієромонаха Досифея (Савелова) із зведенням його в сан ігумена.
Як і більшість архітектурних пам’ятників України, монастир знаходиться в плачевному аварійному стані.
