Микола Лукашук прокоментував сьогоднішні обстріли Дніпра

Важко не погодитись з мером Дніпра: коли бачиш 300 тонн олії на дорогах обласного центру після удару по цивільному заводу – складно підбирати формулювання.

«Bunge» – американська компанія з Міссурі. Цивільне виробництво олії.

Але це вже не перший і навіть не десятий удар по цивільних об’єктах Дніпропетровщини. Мета зрозуміла – будь-яким способом порушити життєдіяльність мільйонного міста та регіону. Точно такі ж дії окупантів, як і сьогоднішні п’ять ракетних ударів по енергетиці у Харкові.

Це системна тактика окупанта. Цивільна інфраструктура, міжнародні компанії, критичні об’єкти – все одна мішень. На Дніпропетровщині працюють Bunge, Cargill, ADM – великі американські агрокомпанії. Міссурі, Міннесота, Іллінойс. А також є велика кількість європейських компаній.

Чи можуть такі удари повторюватися? Так, можуть. 

Як краще і наскільки відкрито реагувати на такі атаки в частині публічної реакції, як висвітлювати подібне? Одразу чи через деякий час? Максимально детально чи сухо та узагальнено? 

Військові радять таку інформацію давати пізніше і умовно «мінімальну». З огляду на можливість повторної атаки ворога. Все це – складне комплексне питання. Але й вкрай важливе з точки зору балансу між інформуванням суспільства, партнерів та безпекою. 

Росія веде війну на виснаження. Удари по цивільній інфраструктурі, по американській власності і не тільки, по продовольчій безпеці регіону – все є частиною цієї стратегії. Як сказав Президент після удару по заводу Flex: «Росіяни точно знали, куди б’ють. Це був цілеспрямований удар саме по американській власності в Україні, по американських інвестиціях. Дуже показовий удар».

Партнери підтримують Україну. 

Але війна на виснаження вимагає більшого – більше систем ППО, більше можливостей захисту цивільної інфраструктури, більше ресурсів та інструментів для відповіді.

Правоохоронці  документують кожен удар, кожен злочин РФ проти України, фіксують масштаб руйнувань. Решта – питання політичної волі партнерів.