У Новомосковську розповіли про історію створення музею ім. П. Калнишевського

Будинок Новомосковського історико-краєзнавчого музею був зведений ще на початку ХХ століття. Про це у Фейсбук повідмляє директор Новомосковського музею Костянтин Мешко.

На жаль, ніяких точних даних про колишніх власників цього будинку не збереглось. Зі спогадів старожилів та розповідей краєзнавців відомо, що цей будинок належав родині архієрея, прийомним сином якого був Михаїл Якович Дубровський, 1870-го року народження. Це був відомий лікар, що працював у місті ще з дореволюційних часів.

Він мав авторитет у медичних колах та повагу серед містян. Прийом хворих проводив у власному будинку, також виїжджав на термінові виклики. При будинку був сад, конюшня. Навіть за часів радянської влади будинок не був націоналізований. На початку нацистської окупації міста, з вересня 1941 року, Михаїл Якович Дубровський продовжував працювати. Але потім, за доносом когось із колег, був заарештований.

У березні 1942 року в місті почались розстріли єврейського населення. Михаїл Якович був євреєм за походженням але православного віросповідання. У тому ж березні 1942 року лікар був розстріляний за мостом через Самару, разом з сотнями інших невинних жертв нацизму. Мені розповідали ще й про те, що перша дружина Дубровського рано померла і він одружився зі своєю хатньою робітницею. Вона була українкою, але до останнього залишилась із ним у колоні євреїв міста, яких нацисти гнали на розстріл, і була розстріляна разом зі своїм чоловіком.

Перед відходом німці спалили місто, майже всі будинки Новомосковська були зруйновані. Коли німецькі солдати хотіли запалити будинок лікаря, то, зайшовши в приміщення, вони побачили, що в одній з кімнат відспівують матір Дубровського, дружину архієрея, яка померла у віці за 90 років. Німецький офіцер заборонив нищити будівлю. Так цей будинок чи не єдиний уцілів у зруйнованому Новомосковську. Після війни у будівлі були різні установи: дитячий садок, поліклініка, бібліотека. І лише у 1977 році тут був відкритий краєзнавчий музей.

Цю історію мені розповідали різні люди, жителі міста, в основному зі спогадів своїх рідних. Але я спілкувався і з людьми, які особисто його пам’ятали. Усі згадували Михаїла Дубровського, як професіонала своєї справи і просто добру, порядну людину.