Сьогодні у 93-й бригаді згадують військовослужбовців які загинули у боротьбі за волю і незалежність України

1 липня 2014 року:

Євген Лукаш 25 вересня 1983 року народження, солдат, механік-водій 93 бригади Холодний Яр. Народився у м. Гребінка, Полтавської обл., загинув 1 липня 2014 року під час виконання службових обовʼязків в районі с. Криниці, Олександрівський район, Донецька обл. Похований у м. Гребінка, Полтавської обл.

4 липня 2014 року:

Олексій Заїка 24 лютого 1992 року народження, старший солдат-гранатометник, Дмитро Чабанов 22 вересня 1982 року народження, старший солдат-снайпер; Дмитро Шевченко 26 лютого 1990 року народження, старший солдат-заступник командира бойової машини; Андрій Крилов 18 липня 1976 року народження, старший солдат, механік-водій; Руслан Рущак 3 січня 1988 року народження, старший солдат, санітар; Олександр Савенков 7 січня 1988 року народження, старший солдат, електрик. Хлопці загинули 4 липня 2014 року біля с. Новоселівка Перша Донецької обл. під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост, яка велася з декількох напрямків одночасно.

10 липня 2014 року:

Василь Ярославцев 10 жовтня 1980 року народження, старший солдат, снайпер 93 бригади Холодний Яр. Загинув 10 липня під Кураховим від кулі снайпера, намагаючись врятувати пораненого у часи просування українських військових на Карлівку. Це відбулося під час руху колони при зіткненні на блокпосту, терористам протистояли 93 бригада, Правий сектор, Донбас і Дніпро-1. В ході того бою було знищено кілька блокпостів та вбито 25 терористів. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

21 липня 2014 року:

Олександр Лавренко 9 березня 1983 року народження, капітан, командир роти; Олександр Вохрамеєв 9 жовтня 1973 року народження, молодший сержант, навідник танку; Андрій Кулягін 3 вересня 1992 року народження, старший солдат, механік-водій; Федір Синельник 27 травня 1986 року народження, старший солдат, старший вогнеметник; Володимир Варфоломеєв 15 липня 1984 року народження, старший солдат, вогнеметник; Юрій Кравченко 18 березня 1964 року народження, старший солдат, снайпер; Євгеній Юденко 20 січня 1987 року народження, сержант, механік-водій; Хлопці загинули у бою біля с. Пески Донецької області.

23 липня 2014 року:

Михайло Гончаренко «Медвідь» 19 лютого 1991 року народження, м. Запоріжжя, старший солдат, номер обслуги. Загинув 23 липня 2014 року біля с. Лозове, Бахмутський район, Донецька обл. Терористи із засідки обстріляли колону військових. Михайло знаходився в першій машині в колоні. Отримав важке поранення, його довезли до лікарні, але там він помер. Похований в смт Балабине Запорізької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

24 липня 2014 року:

Ігор Берестенко 27 серпня 1990 року народження, старший солдат, механік-водій; Олександр Григорович 2 квітня 1979 року народження, старший солдат, радіотелефоніст; Олександр Караченцев 27 серпня 1987 року народження, солдат, номер обслуги. Хлопці загинули 24 липня 2014 року у бою на блокпості 9305 біля села Семигір’я (Бахмутський район, Донецька обл.).

27 липня 2014 року:

Олександр Основа 1 вересня 1983 року народження, старший солдат, гранатометник. Загинув 27 липня 2014 року біля станції Дебальцеве, потрапивши у засідку при переміщенні блокпоста. Похований у м. Вільнянськ, Запорізька обл., міське кладовище. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

1 липня 2015 року:

Микола Давидов 12 травня 1975 року народження, старшина, навідник танку, Народився в селі Печини Тростянецького району у родині Василя Федоровича та Ніни Іванівни Давидових. Закінчив ЗОШ села Печини, тростянецьке ПТУ за спеціальністю тракторист, Сумський агарний університет за спеціальністю «механізація». Пройшов строкову військову службу в лавах ЗСУ. Від 2007 року працював вальником лісу в Нескучанському лісництві Тростянецького лісгоспу. Мобілізований 15 серпня 2014 року; старшина, оператор-навідник танку 93-ї окремої механізованої бригади. Майже рік захищав Батьківщину в зоні бойових дій. 30 червня 2015 року Микола вийшов з танка та прямував до укриття, коли розпочався мінометний обстріл з боку терористів. 30 червня у Пісках під час мінометного обстрілу були поранені ще 4 бійців, коли вони прямували з танкової позиції в укриття. Зазнав важких поранень, евакуйований до лікарні Селидового. Лікарі боролися за життя старшини, проте зусилля виявилися марними. 1 липня близько 3-ї ночі помер від поранень. 3 липня 2015-го похований на Центральному кладовищі міста Тростянець. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

11 липня 2015 року:

Євген Поляков 24 січня 1993 року народження, солдат, старший навідник. Загинув 11 липня 2015 року внаслідок пострілу снайпера на РОП біля шахти «Бутівка». Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

11 липня 2015 року:

Леонід Москотін 11 січня 1956 року народження, солдат, старший стрілець. Загинув 11 липня 2015 року під час бойового чергування на позиції біля аеропорту Донецька в результаті мінометного обстрілу.

17 липня 2015 року:

Сергій Цімбота 5 листопада 1985 року народження, солдат, стрілець-санітар. Народився 1985 року в селі Синевир Закарпатської області, де 2002-го закінчив загальноосвітню школу. Мешкав з родиною у Дніпропетровську, 2 роки служив за контрактом. 6 липня 2015-го мобілізований, солдат, стрілець-санітар 2-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 1-го механізованого батальйону, 93-тя окрема механізована бригада. 17 липня 2015 року загинув на опорному пункті «Шахта» поблизу Авдіївки — під час мінометного обстрілу, який вели проросійські терористи, один зі снарядів влучив у бліндаж, упало перекриття. Сергій загинув під завалами, зазнавши поранень, не сумісних з життям. 23 липня 2015-го похований у Синевирі біля могили батька. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (25.12.2015, посмертно). 27 травня 2016 року в селі Синевир на будівлі загальноосвітньої школи відкрито меморіальну дошку Сергію Цімботі. розпорядженням голови Закарпатської ОДА від 20.4.2016 року центральну вулицю без назви у житловому мікрорайоні «Кривий» села Синевир перейменовано на вулицю Сергія Цімботи.

25 липня 2015 року:

Ігор Осикін 1 серпня 1970 року народження, старший лейтенант, який закінчив криворізьку ЗОШ №85, з 4 березня 2015-го — начальник продовольчої служби тилу, 20-й окремий мотопіхотний батальйон. Загинув 25 липня 2015 року у зоні бойових дій при виконанні бойового завдання, місце та обставини не уточнені. Похований на Центральному кладовищі Кривого Рогу 28 липня 2015-го, в місті оголошено день смутку. Нагороджений відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3-го ступеня (посмертно).

25 липня 2015 року:

Руслан Чайковський 18 серпня 1979 року народження, солдат, який народився в місті Дніпропетровськ, де одружився, проживав з родиною та працював. Пішов добровольцем захищати Батьківщину у січні 2015 року. Мав служити радистом, через високі вольові якості наполіг на посаді снайпера, 93-тя окрема механізована бригада. Командир взводу найскладніші завдання доручав Руслану. 26 липня 2015-го загинув на блокпосту поблизу міста Мар'їнка, рятуючи життя бойового побратима, пораненого під час обстрілу, вчиненого терористами. Похований у місті Дніпропетровськ. За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

28 липня 2015 року:

Руслан Ігнатишин 1 квітня 1986 року народження, солдат, стрілець-помічник гранатометника. Народився 1986 року в селі Скотарське Закарпатської області. Працював лісорубом на Мукачівській дистанції колії-14, Львівська залізниця. Мобілізований 1 серпня 2014 року, солдат, стрілець-помічник гранатометника, 93-тя окрема механізована бригада. 28 липня 2015 року загинув у Ясинуватському районі Донецької області поблизу смт Желанне під час виконання бойового завдання. 6 серпня 2015-го похований з військовими почестями, почесною вартою та сальвами у селі Скотарське Воловецького району, в останню путь провести Руслана вийшло все село. 1 квітня 2016 року біля приміщення Мукачівської дистанції колії відкрито меморіальну дошку Руслану Ігнатишину. 1 вересня 2016-го у селі Скотарське відкрито меморіальну дошку та присвоєно Скотарській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів ім'я Руслана Ігнатишина.

31 липня 2015 року:

Максим Мариненко 6 жовтня 1985 року народження, солдат, стрілець-помічник гранатометника. Народився 6 жовтня 1985, с. Ситники, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область. Проходив службу у Внутрішніх військах МВС України (2003). Загинув 31 липня 2015 р. під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО. Місце і обставини не уточнено. Похований у с. Ситники, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, 4 серпня 2015. 6 жовтня 2016 року в Моринському НВК відкрито пропам'ятну дошку випускнику Максиму Мариненку.

15 липня 2016 року:

Леонід Леонтюк 11 серпня 1971 року народження, молодший сержант. Народився 1971 року в селі Махнівка (Козятинський район, Вінницька область); закінчив середню школу, пройшов строкову службу. Створив сім'ю, проживав у своєму селі. 16 серпня 2014 року мобілізований; військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях за Піски та ДАП. Під час виконання бойового завдання зазнав важкого поранення. Пройшов лікування і реабілітацію, повернувся на передову. Через рік служби — у вересні 2015-го — був демобілізований. 15 березня 2016 року повернувся на військову службу за контрактом до своєї бригади. 13 липня 2016 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кримське (Новоайдарський район) підірвався на «розтяжці». 15 липня помер від поранень у військовому шпиталі міста Харків. 17 липня 2016-го похований в селі Махнівка. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 9 серпня 2016 нагороджений Почесною відзнакою Козятинської міської ради — нагрудним знаком «За героїзм та патріотизм» (посмертно).

18 липня 2016 року:

Володимир Цірик «Оса» народився 13 червня 1993 року в селі Угля (Тячівський район, Закарпатська область); навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Закінчив Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові (в лютому 2015 року, достроковий випуск). Навесні 2015 року в званні старшого лейтенанта потрапив на передову, у 93-тю бригаду, і був призначений командиром 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону. Разом з ним командиром 7-ї роти призначили і Олександра Сака («Стафф»), з яким Володимир потоваришував ще на першому курсі Мукачівського ліцею. 10 місяців воював під Пісками, неподалік ДАП. Проти підрозділів 93-ї бригади у Пісках тоді воювала бригада «Восток» та 2-й мотострілецький батальйон окупаційних військ РФ. Командування вважало Володимира одним з найбільш перспективних і талановитих офіцерів бригади. 18 липня 2016-го увечері поблизу села Кримське (Новоайдарський район) під час патрулювання місцевості зі сторони нейтральної території група військовослужбовців 93-ї бригади була обстріляна силами терористів з гранатометів і кулеметів, після цього зав'язався бій, поранень зазнало 3 бійці. БМП-2, що виїхала на допомогу та для евакуації, підірвалася на замаскованій протитанковій міні. Володимир Цірик загинув при близькому вогневому контакті, тоді ж поліг солдат Роман Омельченко «Яша», солдат, механік-водій 26 грудня 1973 року народження. Серед поранених — товариш та однокурсник Володимира, командир 7-ї роти Олександр Сак («Стафф»). Володимир похований в селі Угля 21 липня 2016 року, остання дорога була встелена квітами, люди проводили Володимира навколішки. Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). 18 липня 2017 року у селі Угля відкрито пам'ятну дошку та освячено пам'ятник на сільському цвинтарі. Меморіальна дошка розташована на обеліску поруч із меморіальною дошкою на честь Олександра Шимона.