У Новомосковську довгожителька відсвяткувала свій 96-й день народження

22 січня 2020 року відмічала свій 96-й День народження відвідувачка клубу «Геть самотність» Новомосковського територіального центру соціального обслуговування Клименко Агнія Матвіївна.

В цей день в клубі Територіального центру зібралися всі її друзі щоб привітати з днем народження. Багато теплих та щирих привітань лунало для Агнії Матвіївни. Співали її улюблені пісні, присвячували вірші та дарували подарунки.

Довгожителька Клименко Агнія Матвіївна народилася майже століття тому, у далекому 1924 році. Доля їй випала не із легких. Коли Агнії було п'ять років, її заможну на ті часи родину розкуркулили і вислали в селище Кама Свердловської області. Батька посадили до в'язниці. Мати залишилася одна з двома маленькими дітьми на руках. Цілий рік, до звільнення глави сімейства, вони прожили в невеличкій кімнатці, де крім них було ще кілька засланих сімей. Їсти було нічого. Вижили тільки тому, що харчувалися кедровими горіхами і лісовими ягодами - журавлиною, брусницею, морошкою.

Після повернення батька життя трохи налагодилося. До п'ятого класу Агнія Матвіївна здобувала освіту вдома. Мати і батько володіли грамотою, обидва закінчили церковно-приходську школу, тому основну базу знань дали своїм дочкам самі. У школу, розташовану в селищі Гарі, дівчинка прийшла вже в п'ятий клас.

Будучи юною дівчинкою у комсомолі Агнія НЕ перебувала, хоч і хотіла (тоді це було дуже престижно), адже дітей з розкуркулених сімей туди не брали.

Початок Другої Світової війни співпав із закінченням школи Агнії Матвіївни. Зустрічаючи світанок 22 червня, випускники 10-А почули трагічне повідомлення.

Під час війни Агнія Матвіївна вступила до Свердловського медичного інституту. Але через рік навчання довелося залишити. Мама сильно захворіла, і потрібно було дбати про молодшу сестру. Пізніше її взяли працювати вчителькою в нову восьмирічну школу, розташовану в селі Троїцькому (Росія). Агнія Матвіївна вчила старшокласників біології та хімії. До того ж дівчина добре знала німецьку мову. У школі на той момент навчалися понад двісті учнів.

З майбутнім чоловіком Агнія Матвіївна вчилася в одному класі, але тоді ніхто один одному симпатій не виявив. Все почалося з листів, які своєю рукою від імені його матері Агнія писала Олексію на фронт. Після війни він відразу ж приїхав в селище Гарі, де на той момент в школі викладала Агнія Матвіївна.

Після весілля Агнія Матвіївна заочно закінчила два педагогічних інститути. Чоловік навчався в Омську, потім в Новосибірську. Закінчив лісотехнічний інститут. Надалі працював директором лісгоспу. У рідній Гарінській середній школі спочатку вчителем, потім завучем Агнія Матвіївна відпрацювала 50 років. На пенсії при школі відкрила музей трудової і бойової слави.

Разом подружжя прожило щасливе життя, виховали трьох дітей - дочку Тетяну, синів Віктора і Сергія, дочекалися онуків і правнуків. До золотого весілля Олексій Григорович не дожив всього три місяці, хоча чоловік мріяв побачити свою дружину в весільній сукні і переживав, що мало носив її на руках.

Останні років п’ять  жінка проживає зі своєю донькою у місті Новомосковську. Тут активна пенсіонерка задіяна в багатьох клубах ділової активності: у клубі «Мистецтво» де пенсіонери їздять на різні екскурсії, концерти, зустрічаються з артистами, у клубі під назвою «Рада ветеранів», у клубі вчителів-пенсіонерів з незвичайною назвою «Геть, самотність», головою якого є вона сама, а також вона є активною учасницею жіночого клубу «Роксолана» при Новомосковській центральній міській бібліотеці. Окрім того Агнія Матвіївна є автором автобіографічної книги «Спогади Клименко Агнії Матвіївни про прожите і пережите».

Комментарии