У Новомосковському музеї відкрилась виставка «Історія старовинного посуду»

У Новомосковському історико-краєзнавчому музеї ім. П. Калнишевського з 24 травня 2019 року працює виставка з красномовною назвою «Історія старовинного посуду».

Серед експонатів представлених на виставці цікаві зразки гончарного, металевого, порцелянового посуду ХІХ – початку ХХ століття. За кожним з цих експонатів своя історія…

Наприклад, на виставці представлені два емальованих кухлі. З однієї сторони на них зображені ініціали імператора Миколи ІІ та рік його коронації (1896), з другої – зображення двоголового орла. З цими кухлями пов’язана велика трагедія, що сталась у дні коронації останнього імператора, трагедія, після якої ці кружки отримали у народі назву «кубок скорботи».

Саме ці кухлі разом з царськими гостинцями (ковбасами, випічкою, цукерками, горіхами й іншим) роздавали всім охочим 18 травня 1896 року під час народних гулянь на Ходинському полі в Москві з нагоди коронації Імператора Миколи II.

Ось як письменник та журналіст Володимир Гіляровський згадував підготовку до цих народних гулянь: «… Днем я осматривал Ходынку, где готовился народный праздник. Поле застроено. Всюду эстрады для песенников и оркестров, столбы с развешенными призами, начиная от пары сапог и кончая самоваром, ряд бараков с бочками для пива и меда для дарового угощения, карусели, наскоро выстроенный огромный дощатый театр и, наконец, главный соблазн — сотни свеженьких деревянных будочек, разбросанных линиями и углами, откуда предполагалась раздача узелков с колбасой, пряниками, орехами, пирогов с мясом и дичью и коронационных кружек.
Хорошенькие эмалевые, белые с золотом и гербом, разноцветно разрисованные кружки были выставлены во многих магазинах напоказ. И каждый шел на Ходынку не столько на праздник, сколько за тем, чтобы добыть такую кружку».

Для народних гулянь було виготовлено 400 000 таких кружок. Їх замовили у одного з австрійських підприємців, який запросив по 42 копійки за кожен кухоль. Взагалі, у той час емальований посуд в Російській імперії був явищем новим. Тому охочих отримати таку кружку було більш ніж достатньо.
Ці кухлі й подарунки, як і нерозпорядливість влади, стали причиною загибелі багатьох людей. Для проведення народних гулянь по всьому периметру Ходинського поля були тимчасові побудовані дерев’яні бараки і ятки. В програму народного гуляння на Ходинському полі входила роздача з 10 години ранку усім бажаючим царських подарунків, перегляд музичних та театралізованих вистав, а на завершення очікувався «найвищий вихід» на балкон імператорського павільйону. І царські гостинці, і небачені видовища (на імпровізованих підмостках повинні були розігруватися сцени із «Руслана та Людмили», «Конька Горбунка»), і циркова програма дресированих тварин Дурова, а також бажання побачити своїми очима «живого імператора», і можливо, лише один раз в житті взяти участь в подібному дійстві, змусили величезний людський натовп попрямувати на Ходинське поле.
Початок гуляння було призначено на 10ранку, та вже з вечора 17 травня стали прибувати люди з усієї Москви та околиць (нерідко з сім’ями). О 5-ій ранку на Ходинському полі вже було близько 50 тисяч осіб.
Коли прокотився слух, що буфетники роздають подарунки серед «своїх» і на всіх не вистачить, натовп людей кинувся до дерев'яних споруд. 1800 поліцейських, спеціально відряджених задля дотримування порядку, не змогли здержати шалений натиск. Роздавальники, боячись, що люди їх просто знесуть разом з ятками і бараками, в паніці стали кидати подарунки прямо в натовп, та це тільки посилило штовханину. Ось як згадує ті події Володимир Гіляровський: Вдруг загудело. Сначала вдали, потом кругом меня. Сразу как-то… Визг, вопли, стоны. И все, кто мирно лежал и сидел на земле, испуганно вскочили на ноги и рванулись к противоположному краю рва, где над обрывом белели будки, крыши которых я только и видел за мельтешащимися головами. Я не бросился за народом, упирался и шел прочь от будок, к стороне скачек, навстречу безумной толпе, хлынувшей за сорвавшимися с мест в стремлении за кружками. Толкотня, давка, вой. Почти невозможно было держаться против толпы. А там впереди, около будок, по ту сторону рва, вой ужаса: к глиняной вертикальной стене обрыва, выше роста человека, прижали тех, кто первый устремился к будкам. Прижали, а толпа сзади все плотнее и плотнее набивала ров, который образовал сплошную, спрессованную массу воющих людей. Кое-где выталкивали наверх детей, и они ползли по головам и плечам народа на простор. Остальные были неподвижны: колыхались все вместе, отдельных движений нет. Иного вдруг поднимет толпой, плечи видно, значит, ноги его на весу, не чуют земли… Вот она, смерть неминучая! И какая!
За офіційними даними у давці на Ходинському полі загинуло близько 1389 осіб. Про те, що трапилося на Ходинському полі, доповіли імператору Миколі ІІ та великому князю Сергію Олександровичу. Після трагедії імператор запише у своєму щоденнику: «До сих пор всё шло, слава Богу, как по маслу, а сегодня случился великий грех. Толпа, ночевавшая на Ходынском поле, в ожидании начала раздачи обеда и кружки, напёрла на постройки и тут произошла страшная давка, причём, ужасно прибавить, потоптано около 1400 человек!!». Місце катастрофи за наказом було розчищено, та програму святкування не відмінили. Загиблих, яких не вдалось впізнати поховали у братській могилі на Ваганьківському кладовищі.

В колекції Новомосковського історико-краєзнавчого музею зберігаються два таких кухлі. Зовні досить непримітні, але вони є німими свідками відомої трагічної історії, що сталась у Російській імперії кінця ХІХ століття під час коронації останнього імператора.

Константин Мешко

Комментарии