Про це розповів у Facebook директор Новомосковського історико-краєзнавчого музею ім. П. Калнишевського Костянтин Мешко:
"27 квітня 2022 року, Новомосковському музею виповнилось 62 роки. Звичайно у сьогоднішній ситуації ми майже забули про цю дату. Старовинний і колоритний будинок на вулиці Українській є не просто сховищем старих речей, будинок і сам є свідком багатьох історичних подій. Він пам’ятає буремні роки революцій початку ХХ століття: постійні зміни влади білих, червоних, підрозділів махновців та петлюрівців. Він споглядав за розвитком міста у 30-х роках, коли в Новомосковську будувався один із найбільших в СРСР жерстектальних заводів, й на якому дуже часто змінювались директори та головні інженери – потрапляючи у жорна сталінських репресій.
Пам’ятає, як у місто прийшла страшна війна. Будинок бачив своїми очима-вікнами шалені потоки біженців з західних регіонів. Був свідком того, як заходили німецькі окупанти, встановлювали свій «новий порядок», як гнали єврейську громаду на розстріл і серед приречених був і власник самого будинку – лікар Михаїл Дубровський. Він бачив і визволення міста від нацистів, й дивом уцілів серед згарища міської забудови. І він чув. Так, чув та відчував. Його стіни стискалися від галасу сирен повітряної тривоги і тремтіли ві вілдлуння вибухів. Так само, як і зараз…
А далі післявоєнна відбудова, мирне життя поверталось. 27 квітня 1960 року міська влада прийняла рішення створити музей історії Новомосковська, якийсь час він був створений у приміщені собору і лише у 70-х був відкритий у будинку, де знаходиться і зараз. Будинок-музей жив, накопичував в собі історію міста, та розповідав про неї людям.
Сьогодні нова віха в історії цього будинку. В мирний час завдання музеїв зберігати культурно-історичні цінності, в час війни – рятувати їх. Цінності країни, нації, громади…
Вся українська музейна спільнота з жахом спостерігає, що відбувається з музеями та пам’ятками історії і культури, що опинились на тимчасово окупованих територіях. І тому сьогодні ми робимо все, щоб уберегти музей та його колекцію. При цьому колектив музею проводить ще й волонтерську роботу – передає бійцям на фронт необхідні їм речі, намагається закрити кожен запит на конкретні потреби. Також – плетемо маскувальні сітки.
Наш музей – віковий свідок подій минулого, що увібрав у собі й зберіг історію міста на Самарі. І наше важке та болюче сьогодення теж скоро стане історією – історією мужності і незламності української нації."
